Огляд фінансових ринків від Сергія Фурси: Як ледь не прилетів жирний чорний лебідь для світової економіки
Адже він значно пришвидшився у генерації контенту в 2026 році і на вихідних раптом вирішив, що йому треба захопити Гренландію якомога швидше. Пояснюючи це тим, що він має це зробити, поки острів не захопили інші члени Ради миру — нового утворення імені Дональда Трампа, який вирішив створити свій ООН, але з блекджеком й іншими атрибутами красивого життя.
І це бажання цього разу супроводжувалось погрозою з першого лютого запровадити мита на країни Європи, що вголос засумнівались у праві президента США брати усе, що йому захочеться — чи то Мадуро, чи то великий острів. Не виключаючи, що, можливо, доводиться забирати цей острів у датчан силою. Що, власне, викликало шок в Європі і на ринках. Бо війна, навіть економічна, між США і ЄС могла б стати дуже жирним чорним лебедем для світової економіки. Не кажучи вже про те, що якось занадто багато американського боргу накопилось у Європі, підкреслюючи взаємозалежність економік.
Власне, як і минулого року, ринок облігацій, певно, був основним фактором тиску.
Звісно, падіння у першій торгівельний день тижня індексу S&P500 на 2% не могло пройти непоміченим. Але падіння цін на ринку американських облігацій стало ключовим вже друге загострення поспіль. Не може собі президент США такого дозволити на тлі збільшення дефіциту бюджету, що він організував своїми податковими новаціями. Не кажучи вже про те, що ставки по американському боргу є дуже важливі для американців, які думають про іпотеку чи вже впряглися в неї і мають плаваючи ставки. А якось так вийшло, що, не зважаючи на зниження ставки ФРС протягом останніх двох років, коли вдалось знизити ставку майже на 2% (мінус 175 пунктів) дохідність 30-ти літніх американських боргових зобов’язань виросла. І цього разу знову наблизилась до психологічно чутливої позначки у 5%. Можливо натякаючи, що запровадження мит було не дуже доброю ідеєю якщо хочеш боротися з інфляцією.
Допомогло, що і один невеликий датський пенсійний фонд, чи то професорів, чи то академіків, демонстративно заявив, що продає всі свої казначейські зобов’язання. А аналітики Дойче Банка припустили, що це може стати масовим явищем. Правда, кажуть, що голові Дойче Банку за цей коментар довелось перепрошувати у американського міністра фінансів. На тлі позову Трампа до J P Morgan така квапливість поважного банкіра має пояснення. Принаймні, економічне. А тут ще і в Японії на ринку їхього боргу намітилась нічогенька криза, допомагаючи загальний невпевненості інвесторів у боргові цінні папери.
Коротше кажучи, настрій у тих, хто зібрався у Давосі був не дуже. І Трампу довелось повернутись до улюбленого TACO. Спершу у своїй не такій і емоційній промові у тому самому Давосі (він може краще, ми це вже знаємо) йому довелось заявити, що точно не буде забирати Гренландію силою. А потім ще й остаточно здати назад, заявивши, що є угода і це саме те, що він і хотів з самого початку. Все, як і у Путіна, йде за планом. І після цього ринки побігли відігравати втрати вівторка.
В результаті, ранок п’ятниці індекс S&P500 зустрічає на позначці у 6913, що лише на 30 пунктів нижче, ніж тиждень тому. Жваво біжить і Тесла, ігноруючи все, що можна ігнорувати оцінці бізнесу, у якого фізично падає прибутковість і продажі якого в Європі (мінус 55% в перші місяці 2026 року у порівнянні з 2025, і мінус 75% в порівнянні з 2024) летять вниз швидше, ніж падає ракета Маска після невдалого запуску. Знову страх пішов, і лишилися тільки жадібність й історичні максимуми. Навіть один день не зростало у вартості золото і срібло.
А от долар продовжує відчувати слабкість і пара євро долар закінчує тиждень ближче до 17,5. І всі, звісно, забули про Іран. Де режим отримав можливість добити залишки спротиву.
А на зовнішньому ринку в сегменті українських єврооблігацій відбулось тріумфальне повернення МХП. Миронівський Хлібопродукт став першою українською компанією, що вийшла на ринок з випуском з 2022 року, залучивши 450 млн доларів. А багато хто з учасників ринку ще кілька місяців, ба навіть ще кілька тижнів тому, покрутив би пальцем у скроні, почувши, що українська компанія буде залучати гроші. Проте це сталось. І попит виявився шаленим. В результаті, дохідність розміщення нового випуску склала 10,5% при тому, що тиждень тому аналітики оцінювали майбутній випуск вище 12%. Спрацювала не тільки жага ринку, але й той факт, що компанія завжди була фаворитом інвесторів. Які не так люблять курку, хоча може і люблять, як гарне управління, прозорість і бізнес-модель. В рамках якої українським курям, як виявилося, на заваді не стоїть ні війна, ні морози. Тож якщо комусь і треба було виходити на ринок, то це саме МХП. Відкриваючи двері з ноги і демонструючи іншим компаніям, що така можливість, в принципі, існує.
А суверенний сегмент цього тижня концентрувався на дипломатичних потугах. Радіючи, що Зеленський таки добрався до Давосу, де можна знову ненадовго захопити вухо Трампа, а Віткофф знову з'їздив чи то за лекцією по історії, чи за чебуреком, до Москви. Що все разом призвело до організації зустрічі в ОАЕ на вихідних, де знову продовжать говорити, аби говорити. В результаті, вартість суверенних єврооблігацій додала 1,5 пункти за цей тиждень.
Гривня цього тижня трошки осмілила, скинувши з себе, судячи з усього, тиск сезонності. В певні години курс навіть ставав сильнішим, ніж 43 гривні за долар. Проте ненадовго. І ранок п’ятниці курс починає десь ближче до 43,15−43,20.
А на внутрішньому борговому ринку Мінфін вже другий тиждень поспіль проводить успішну фінансову операцію на первинному ринку облігацій, підтискаючи дохідність по середньостроковим ОВДП. План Мінфіну, який передбачає обмеження пропозиції при розміщенні, працює. Очевидно, очікуючи кроків НБУ по зниженню ставки. Яким не має завадити навіть майбутнє пришвидшення інфляції, яке очевидно може статися на тлі зростання вартості електроенергії.
А от що робити із можливими проблемами з МВФ, поки що мало хто думає. Голова МВФ побула в Києві і поїхала. І розжалобити її не вдалось. Фонд продовжує наполягати на тому, що податки треба платити, а адміністративні тарифи дуже шкідливі для економіки. Хоча завдяки заголовкам могло скластися враження, що голова МВФ і субсидії хоче забрати в українських пенсіонерів, проте це не так і скоріш є хибою перекладу, де субсидіювання цін взагалі можна переплутати із субсидіями незаможним. І якщо з тарифами — це стара пісня, і саботувати цю реформу в Україні вже давно вміють, тим більше зараз, під час війни, МВФ навіть і не наполягає, то от із податками важкувато. Бо, власне, закриття дірок вимагає непопулярних кроків, до яких українськи посадовці ніколи не бувають готові. І готові толерувати контрабанду і скрутки, та й багато інших речей, тільки б не створювати дискомфорт галасливим ФОПам. І тепер є чутки, що програма МВФ відкладається. Проте немає ні ідей, ні чуток, як тоді жити і за рахунок чого тоді платити пенсії і не тільки, оскільки до наявності програми МВФ прив’язане усе інше фінансування. І як всидіти на цьому шпагаті — ще ніхто не придумав.